– Пане Юрію, українська література
завжди вважалася літературою з місією, тобто
служила якійсь великій справі залежно від
суспільно-історичних обставин. Сьогодні кажуть,
що вона втратила свою місійність. Але це не є і
мистецтвом для мистецтва, яке самі ж митці
заперечують своїми творами. То як же трактувати
нашу сьогоднішню літературу
?
– Підстав стверджувати, що сучасна література
не має ніякої місії – немає. Все-таки українська
література – література з місією. Чим більше
самі письменники відхрещуються від цього,
кажуть, що вони пишуть тільки для себе, тим більше
це нагадує місію. Я завжди порівнюю з іншими
літературами близького зарубіжжя. Наприклад,
література Угорщини – унікальна. Там
письменники не декларують своєї відірваності
від суспільства, вони постійно включаються в
соціальні процеси, а розмови про простих людей у
мистецьких
колах є цілком
нормальними. А у нас що? Наші письменники навіть
не хочуть думати про людей. Їм здається, що вони
розмовляють із самим Богом. Але, підозрюю, що
Богові це байдуже. Тому сучасна література має
дурнуватий месіанізм, який базується на основі
взаємин естета-поета і публіки. Тобто, нехай його
й не розуміють, але він все одно буде писати.
– Відразу ж виникає запитання про мову
сучасних творів.
– Так. Письменники досить вільно поводяться з
мовою, з вживанням нормативної та ненормативної
лексики. Адже і проза, і поезія залежать від мови,
яка формує кістяк літератури. Сучасна епоха
вимагає цього незалежно від того, подобається це
комусь чи ні.
– Сьогодні багато говорять про
переповненість новітньої української
літератури.
– Ні, вона не переповнена. Її дуже мало. Нам ще
потрібно хоча б з 10 років, щоб дійти до цього. Це
покоління не знає фактора цензури, яку я ще встиг
зазнати. А тому – пише хто що хоче. Але це не
переповненість.
– Незнання молодими письменниками
цензури дає підстави для появи
псевдолітературних творів?
– Вони були завжди. Але як з’являються, так і
пропадають. А справжня література – вічна.
– Пане Юрію, в мене напрошується
запитання: бути класиком, “елітарним”
письменником – це круто чи навпаки?
– Я завжди намагаюсь заперечувати означення
“класик”. Я цього не люблю, тобто не люблю
класичності взагалі. Бо це ніби кінець,
змертвіння, окостеніння, ороговіння. Тому я не
знаю, як це бути класиком, бо я ним не є.
– Дякую, пане Юрію. Сподіваюсь, що наша
молода література, яка вже входить у новий світ,
знайде своє українське обличчя і повноту
вираження і не через 10 років, а набагато швидше.
Fatal error: Uncaught Error: Call to undefined function set_magic_quotes_runtime() in /home/virtwww/w_liter-aaa_44b54048/http/ccc3edd198828463a7599341623acddc/sape.php:221
Stack trace:
#0 /home/virtwww/w_liter-aaa_44b54048/http/ccc3edd198828463a7599341623acddc/sape.php(323): SAPE_base->_read()
#1 /home/virtwww/w_liter-aaa_44b54048/http/ccc3edd198828463a7599341623acddc/sape.php(338): SAPE_base->load_data()
#2 /home/virtwww/w_liter-aaa_44b54048/http/down.php(6): SAPE_client->SAPE_client()
#3 {main}
thrown in /home/virtwww/w_liter-aaa_44b54048/http/ccc3edd198828463a7599341623acddc/sape.php on line 221
