ЛИТЕР.NET
ГЕОПОЭТИЧЕСКИЙ СЕРВЕР КРЫМСКОГО КЛУБА
создан при поддержке Фонда Дж. Сороса
ГЛАВНАЯ СТРАНИЦА ИСТОРИЯ ОБНОВЛЕНИЙ ПОИСК ГЛОССАРИЙ КОНТАКТ
КОЛЛЕГИ:
Vavilon.ru
Журнал
TextOnly
ExLibris НГ
Русский
Журнал
Галерея
М.Гельмана
Курицын-
Weekly
Библиотека
М.Мошкова
Малый Букер
М.Эпштейн:
Дар слова
Rema.ru
Интернет-
клуб
СКРИН
Ferghana.ru
Александр
Левин
Леонид
Каганов
Растаманские
сказки
Журнальный зал
Amason.com

 
Юрий ИЗДРИК Оправдания жанром
 

Юрiй IЗДРИК

ВИПРАВДАННЯ ЖАНРОМ

 

Критика, як відомо, існує зокрема для того, щоб аналізуючи художню творчість, в той же час певним чином класифікувати її, заносити до вже існуючих реєстрів, або — у випадку народження невідомого явища — укладати нові. Це полегшує працю майбутнім історикам мистецтва і дозволяє їм досліджувану ними історію укласти в прості й доступні схеми, котрі, щоправда, з реальністю мають небагато спільного. Очевидно завдяки критикам і з’явилися такі поняття, як жанр, стиль, напрям, манера тощо. Однак сьогодні, коли в мистецькій і довколамистецькій сфері зайнято набагато більше людей, аніж будь-коли в історії людства, ці поняття отримали ще й інше призначення.

Перш за все це стосується масової культури, де ознака жанру є своєрідним клеймом, за яким споживач може легко зорієнтуватися в особливостях пропонованої продукції. Вже без допомоги критики продуцент сам визначає своє кредо: я працюю в певному жанрі. Жіночий роман, саєнс фікшн або фентезі, детектив чи історичні пригоди — все це має свою поличку в книгарні, так само, як трилер, еротика чи комедія — у відеотеці. В музичних крамницях знайдемо чіткий поділ на класику, джаз, рок і поп, де кожен відділ має свої підвідділи, а підвідділи свої підрозділи і так майже до повної недискретності. Суспільство споживання вимагає зручності, а це, погодьмося, доволі зручно — не переобтяжувати себе зайвими пошуками в морі інформації. Щоправда, критика теж не дрімає, продовжуючи навішувати ярлики, але це, як правило виглядає доволі курйозно:

в хард-рокові, скажімо, — який для любителя академічної музики звучить майже повністю одноманітно, — існує стільки течій і стилів, що в них можуть розібратися далеко не всі втаємничені; людина, котра вперше натрапила на програму електронної музики в Mtv, взагалі не може зрозуміти, чому ведучий оголошує різних виконавців, коли звучання практично не змінюється. Заглиблення в структурні тонкощі жанру може тривати безконечно.

Конан Дойл із своїм Шерлоком Голмсом і не підозрював, що через сотню років детективи будуть штампуватися, як заклепки, і що величезна армія любителів детективів із неймовірною швидкістю і в неймовірних кількостях споживатиме ці серійні вироби, невимовно подібні один до одного. Зрозуміло, й детектив може виявитися шедевром — прикладів цьому теж доволі, — однак шедевр ніколи не вкладається в прокрустове ложе жанру. Адже насправді існує єдиний поділ — на дійсно добрі речі і халтуру. Зате прикриваючись ярликом жанру, мов фіговим листком, можна творити явний несмак і бридню. Який-небудь цілком інтелігентний Гарік Крічевський може виконувати відверто ресторанно-блатняцький репертуар, нічтоже сумняшеся мотивуючи це інтересом до т.зв. “городського романсу”. А назагал психічно здоровий режисер зніматиме фільм про мерців-канібалів просто тому, що працює в стилі “горрор”. А Стівен Кінг після кількох непоганих романів цинічно клепатиме щиру графоманію, бо ж він уже міцно зайняв свою літературну нішу під назвою “містика”.

Однак найцікавіше, що всі ці штучні стилево-жанрові кордони призводять до самоізолювання людей від духовних і культурних цінностей, сама форма яких видається їм незвичною і тому відлякує. Людина, вихована на мелодрамі, вже не сприймає історій, у яких немає обв’язкових атрибутів на кшталт кохання, зради, підкинутих або покинутих дітей, амнезії, викраденої спадщини і т.д. Любитель трешу ніколи не слухатиме реп і не змінить своєї футболки з черепом на куртку з капюшоном. Ніхто вже не читає книг, де мелодрама й детектив, містика й історія становлять органічну єдність. З великого пирога загальнолюдської культури кожен витягує лише те, що йому смакує — хто ягідку, хто горішок, хто макову начинку.

Але який з цього мав би бути висновок? За якими критеріями можна оцінити це все? З позицій просвітництва, культуртреггерства, месіанства, соціології, футурології? З точки зору стурбованого обивателя, чиновника міністерства культури чи, може, деміурга-розенкрейцера? Та навіть, якщо вжити найпростіші оцінки на кшталт “добре” або “погано”, то чи не означатиме це, що я теж потрапив у пастку обмежень, якщо не жанрових то бодай понятійних?

 

                                                                                                                           


 
ПРАВДА
о Крымском
клубе
ТРУДЫ и ДНИ
АВТОРЫ
ФОТОГАЛЕРЕЯ
ФЕСТИВАЛИ и
КОНГРЕССЫ
ФЕСТИВАЛЬ ПОЭТОВ
ГЕОПОЭТИКА
ЭКСПЕДИЦИИ
МАДАГАСКАР
ГЛОБУС
УКРАИНЫ
ДНЕПР
ХУРГИН
АНДРУХОВИЧ
Мир искусств
Котика
ВЕРБЛЮДОВА
ЗАНТАРИЯ
В.РАЙКИН
ЕШКИЛЕВ
ИЗДРИК
ЖАДАН
Fatal error: Uncaught Error: Call to undefined function set_magic_quotes_runtime() in /home/virtwww/w_liter-aaa_44b54048/http/ccc3edd198828463a7599341623acddc/sape.php:221 Stack trace: #0 /home/virtwww/w_liter-aaa_44b54048/http/ccc3edd198828463a7599341623acddc/sape.php(323): SAPE_base->_read() #1 /home/virtwww/w_liter-aaa_44b54048/http/ccc3edd198828463a7599341623acddc/sape.php(338): SAPE_base->load_data() #2 /home/virtwww/w_liter-aaa_44b54048/http/down.php(6): SAPE_client->SAPE_client() #3 {main} thrown in /home/virtwww/w_liter-aaa_44b54048/http/ccc3edd198828463a7599341623acddc/sape.php on line 221