ОСТРІВ (КОСА) ТУЗЛА: ВІЙНА МІФІВ ЧИ НОВА ТАЛАСОКРАТІЯ?   Ігор СІД Москва, часопис "Со-Общение", №12, 2003   (Див. також російський оригінал статті) – Хвилин через десять підійдемо до   твого острова. Хлопець, чесно тобі   скажу: я життя прожив, усіляке бачив,   але навіть наближатися до нього боюся.   Знаєш, як його називають?   – Акме, Тузла, Середня Коса, ще якось...   – Це в лоції. А рибалки його називають   Кранти. Погане місце. Дуже погане.   Нік Горнов. «Пароплав іде в Кранти».     Восени 2003 року мир став свідком непояснено гучного прикордонного конфлікту між двома історично близькородинними причорноморськими державами. Яблуком розбрату послужив невеликий (7х0,5 км) острів у Керченській протоці – фрагмент зруйнованої штормом у 1925 році піщаної коси Тузла, що тяглася до центра протоки від однойменного мису на півдні Таманського півострова. Причини сварки зовнішньому спостерігачеві здаються незрозумілими. Якщо визнавати причиною тільки речі раціональні. НАЙШЛА КОСА НА ОСТРІВ Сюжет зав'язався 29 вересня, коли з російського (азіятського, відповідно античній географії) боку протоки, від мису Тузла убік острова почалося спорудження ґрунтової дамби, що відтворює обрису колишньої коси. Пікантність ситуації полягала в тому, що з 1973 року острів перейшов під юрисдикцію України і є де-юре територією міста Керч. Подальша карнавальна низка подій, відслідкована по публікаціях у російських та українських ЗМІ, стрімка, як проґресуючий параліч. (Для зручності читача Середню Косу – а саме так називається острів з моменту його виникнення! – будемо відтепер називати Тузлою1, йдучи на приводі в "стихійної" топоніміки журналістів, що полінилися заглянути в карту.) Україна кваліфікувала дії Росії як недружній акт із можливою метою анексії Тузли, тобто порушення своєї територіальної цілісності. 30 вересня Київ направляє ноту МЗСові Росії з проханням роз'яснити ситуацію. 6 жовтня міністр закордонних справ РФ Ігор Іванов заявив, що роботи з дамби не порушать існуючих договірних зобов'язань двох країн. А зводиться вона, роз'яснив губернатор Краснодарського краю Олександр Ткачов, заради еколоґії: дамба врятує таманське узбережжя від розмиву прибережним плином. НО ПАСАРАН При цьому, як не дивно, швидкість підповзання дамби до державного кордону України, що проходить по протоці в 250 м від східного краю Тузли, різко зросла, досягши 157 м у добу. Південноросійські ЗМІ роз'ясняли публіці, що Тузла – історично невід'ємна частина Тамані, споконвіку російська земля, "по пиятиці" подарована в роки совка кубанськими бюрократами бюрократам Криму. У Львові націоналісти пікетували російське консульство під гаслами "Тузла – це Україна!", "Москва, геть!". В українських метеопрогнозах стали повідомляти окремо температуру повітря не тільки в столиці Криму, але й у Керчі. На шляху агресора в протоці в острова проводилися днопоглиблювальні роботи, а також були виставлені обмежувальні буйки. 15 жовтня глава Держпогранслужби України Микола Литвин заявив, що Україна готова застосувати силу стосовно російських грабарів – потенційних порушників кордону. З 17 жовтня в Києві ряд політичних партій почали вербування добровольців "для захисту острова Тузла від іноземного вторгнення". 21 жовтня конфлікт досяг критичної точки: українські прикордонники протаранили і затримали у своїх територіальних водах російський буксир "Труженик" зі співробітниками кубанської адміністрації на борті. "АХ, БЄЛИЙ ВЄРТОЛЬОТ" У районі Керченської протоки українці почали "попереджувальні навчання", планувався запуск ракет. TV мікшувало динамічні кадри з тренуванням десантників на Тузлі. За розповідями керчан, "панотець освятив косу і сказав напутнє слово солдатикам, а голос матері з підсилювача просив братів слов'ян не допустити кровопролиття". Депутати Верховної Ради України зажадали від прем'єра Віктора Януковича, через бездіяльність Президента, узяти президентські повноваження у свої руки, що "створило погрозу державного перевороту на Україні" ("Крымское обозрение", 23.11.2003). Леонід Кучма терміново перервав візит у Латинську Америку. Прилетівши на Тузлу з Бразилії на величезному білому вертольоті, самоособисто пробував на міцність свіжовкопані прикордонні стовпи. 23 жовтня Рада прийняла рішення звернутися по допомогу в ООН і НАТО, якщо Росія продовжить будівництво дамби. Представники НАТО "не виключили можливості розгляду даної ситуації в Альянсі". "Танки НАТО будуть під Воронежем", – пригрозив голова Компартії України Петро Симоненко на випадок загострення конфлікту. На мітинґу в Сімферополі перед будинком кримського парламенту активісти Російської громади Криму, "Руського блоку" і комуністи зажадали від влади "передати Росії разом з островом Тузла весь Крим". У ЗМІ обговорювався не підтверджений офіційно жарт голови адміністрації російського президента Олександра Волошина "на закритому брифінґу для українських журналістів у Кремлі" про готовність Росії "скинути на Тузлу бомбу". 102 МЕТРИ ВІД АРМАҐЕДДОНУ Щоб уникнути ескалації прикордонного конфлікту, 24 жовтня в Москві зустрілися прем'єр-міністри Росії й України. Михайло Касьянов і Віктор Янукович домовилися, що подовження дамби буде припинено. Будівництво зупинилося у 102 метрах від українського кордону. В обмін Київ погодився забрати з коси Тузла прикордонників і взяти участь у переговорах про статус всієї Азово-Керченської акваторії, чого Москва довго домагалася. На таманському березі мітингували за досипання і "возз'єднання Тузли з Росією". Козачий рух виставив на дамбі дозорців. 25 жовтня прибув лідер коаліції "Родіна" Дмитро Роґозін: "Ми сюди приїхали, щоб сказати українцям: хлопці, досить грати у "Зарницю", закінчуйте весь цей балаган. Ми один народ – і дві держави. І не треба тут ставити якісь буї, границю придумувати" ("7 дней Кубани", 2003, №44). ...2 грудня на острові була все ж таки відкрита українська прикордонна застава на 50 багнетів. На будівництво її був витрачений $1 млн. Тузла – острів площею близько 30 гектарів – стала однієї з найбільш мілітаризованих зон в Україні, уступаючи хіба що островові Зміїний площею 20 Га, біля устя Дунаю. Коли Румунія висунула претензії на цей острівець, Київ блискавично звів на ньому аналоґічну заставу, і Зміїний удалося відстояти. З ОБЛАСТІ МАЙЖЕ РАЦІОНАЛЬНОГО Найбільш переконливим поясненням появи проекту дамби представляється турбота його застрільника, губернатора Кубані Олександра Ткачова, про підвищення свого рейтинґу напередодні виборів. Однак настільки дорогі роботи (за даними "Комсомолки", у жовтні вартість проекту в 30 разів перевищила бюджет самої Тамані), тим більше – в прикордонній зоні, неможливі без санкцій зверху. Преса припустила, що Президентові була надана помилкова інформація: про існування якихось документів, що нібито підтверджують приналежність острова Росії. Жителі Кубані зв'язали будівництво дамби з самітом з питань ЄЕП, що пройшов незадовго перед цим у Ялті. "Дивлюся: Путін на вертольоті з саміту летить!", – розповідає зіркий місцевий житель Андрій. "Путину показали зверху косу, пояснили ситуацію, і він сказав: "Засипати все!". Жителі Кубані зв'язали будівництво дамби з самітом з питань ЄЕП, що пройшов незадовго перед цим у Ялті. "Дивлюся: Путін на вертольоті з саміту летить!", – розповідає зіркий місцевий житель Андрій. "Путіну показали зверху косу, пояснили ситуацію, і він сказав: "Засипати все!".     "Дивлюся: Путін на вертольоті з саміту летить!", – розповідає зіркий місцевий житель Андрій   Висувалося і безліч інших гіпотез про підґрунтя проекту. У тому числі: спроба тиску на українську сторону в переговорах по визначенню границі в Азово-Керченській акваторії; намір відняти в України фактично приналежну їй Керченську протоку (російські судна, що проходять єдиним судноплавним Керчь-Єнікальским фарватером на заході від Тузли, платять велике мито за прохід по внутрішніх водах України, у випадку ж військових конфліктів Україна легко може закрити протоку для російського флоту – або навпаки, пропустити в Азов, скажемо, НАТОвську ескадру); будівництво Росією на півдні Таманського півострова аміачного термінального комплексу для перекачування метанолу (дамба нібито могла б стати "під'їзною колією для вивозу готового продукту на продаж через протоку, що на корені вирішило б еколоґічні питання"); інтерес до сімох найбагатших нафтогазових родовищ, по слухах, знайденим у районі Тузли; нарешті, доступ до черід керченського оселедця і хамси, що нібито облюбували для нересту саме Тузлу. І так далі. ЗГУЩЕННЯ ВІРТУАЛЬНОГО КОРДОНУ Які суть підсумки "стояння на Тузлі"? Росіянам ця історія не дала нічого, крім чергового тотального розчарування. Українці черговий раз відстояли свою честь і незалежность. "На Тузлі буде стояти наша прикордонна застава. Це те, чого домоглася Росія цією дамбою. Якщо раніш там була тільки віртуальна границя, то тепер вона вже є в реальності" – резюмував кримський прем'єр Сергій Куніцин. Тузла, про існування якої не знали до інциденту не те що у Львові або в Москві, але навіть у сусідній Феодосії, стала синонімом української незалежності. Відомі вже як мінімум два яскравих застосування новоукраїнського бренду. У листопаді по телеканалах України пройшов м’юзикл "Тузла" Дмитра Кисельова – трагедія любові російського хлопця-екскаваторника і прекрасної остров'янки. Після любовної сцени героїня убиває чужинця зі словами: "Ти взяв мене, але не Тузлу". Пральний порошок "Тузла", випущений у Вінниці, призначений для прикордонних військ і створений "з урахуванням стандартів армій НАТО і США". На пачці виведений слоґан: "Тузла: цінності, якими не поступаються". Але головне те, що конфлікт ініціював довгоочікуване формування національної самосвідомості українців. Як відомо, міф про наявність зовнішнього ворога – поза залежністю від ступеня відповідності його дійсності – сприяє консолідації етносу. Створюється національний міф – уявлення народу про самого себе як про унікальну цілісність. Метафізична тріщина, називана державним кордоном, розділяє два народи, що стають з кожним днем усе більш чужими один одному. Геополітичний розлам був освячений людськими жертвами – по однієї з кожної сторони. 27 жовтня керченський водолаз, що працював у протоці, "був розірваний на шматки гвинтом прикордонного катеру" (київський щотижневик "Дзеркало тижня"). "При виконанні особливого завдання на козачому посту коси Тузла 27 листопаду вмер від розриву серця козак Саук-Деринського хутірської козачої громади Кубанського козачого війська" (газета "Кубань сьогодні").     Геополітичний розлам був освячений людськими жертвами – по однієї з кожної сторони протоки   АРХІПЕЛАГ УКРАЇНА Історія з конфліктом навколо острова Тузла, коли два етноси абсолютно по-різному дивилися на досить нескладну проблему, змушує задуматися про важливі психосоціальні розходження сторін, що сперечалися. У Керченській протоці схльоснулися два дуже різних національних міфи. Для росіян, мешканців безкрайніх євразійських просторів, Тузла (так само як Ітуруп, Даманський і будь-який інший прилеглий острів) – це просто відколота, але невід'ємна частина материка, тобто Росії. Міф про "приростання" і "возз'єднання" земель – ніяка не жадібність, а просте переконання, що, крім Росії, нічого, власне, бути й не може. Границі – надокучлива умовність. А сусіди – якщо не типа такі ж росіяни як ми, то значить, наші молодші брати. Це нормальний азіатський, степовий, континентальний погляд на світ. Спроба змички з Тузлою красномовно відтворює спосіб присвоєння китайцями острова Даманський: ті теж пересипали протоку (щоправда, не до, а після мирного рішення конфлікту), зливши його з територією Піднебесної. Стереотип сухопутного мислення. Україна ж у метафізичному змісті, як не дивно – острівна система, містичний архіпелаг. Зародження української ментальности нерозривно зв'язане з укріпленим островом Хортиця на Дніпрі, де гніздилися запорізькі козаки. Захищеність, тіснота, відокремленість і відмінність від інших народів – глибинні компоненти їхньої свідомості, що цілком відповідають європейським архетипам. Європа – усього лише півострів на крайці велетенської Азії, ще точніше – гроно півостровів і островів. Скупчений простір, що привчає відгороджуватися від безлічі несхожих сусідів і – бути іншими. Росіянин любить швидку їзду (неусвідомлена спадщина Орди), українець же – комфорт і безпеку ("моя хата скраю"); останні суть загальноєвропейські, узагалі ж, цінності. Тому стіни і забори в росіян нічим не примітні (піклуватися про них суперечить широті натури), в українців же – пізнавані естетизовані об'єкти: білі стіни мазанок з рушничками, тини з глечиками і макітрами. Для ведучого свій родовід від варягів і греків, але осілого на безбережній рівнині між південними і північними морями, поняття острова має нульові або скоріше негативні асоціації (позбавлення волі!). Соловки, Архіпелаг ГУЛАГ... "Острів Сахалін" – епохальна монографія А.П.Чехова про життя російських каторжан. Суцільні Острови Невдачі. Для нащадка запорожців, що торгували і піратствували на Чорному морі, острів – символ затишного і незалежного життя. Тому Тузла, звідкіля б вона не взялася раптом на карті України – другий вузловий пункт цієї карти, після острова Зміїного, за котрий була суперечка з Румунією. Недарма в обох випадках Україна категорично наполягала на острівній сутності об'єкта суперечки! Адже для Росії Тузла – "надводний край коси", як для Румунії Зміїний був просто "скелею" (і тому не міг служити орієнтиром при визначенні економічних зон у Чорному морі). І ось тепер два морських форпости України – західний (Зміїний ) і східний (Тузла) – гордо бовваніють, як Сцилла і Харибда Чорного моря. І якщо з етичної точки зору авторові цих рядків було ніяково за стиль дискусії обох сторін – європейської (трошечки істеричний) і азіатської (трошечки хамський), зате в естетичному плані він – радий за Україну. Досягнута симетрія є завершеність і краса. "Геополітика", придумана сторіччя назад – слово грецької мови. Самі ж еліни, основоположники європейської "острівної" ментальности, рамок "гео" не дотримували і діяли, навпаки, у парадигмі таласократії – "панування на морях". Щирі спадкоємці греків з їхнім Архіпелагом і варягів з їхніми шхерами, українці встановлюють у Понті Евксинському свою поки що малу, іграшкову таласократію. Рівна за площею Мадагаскарові, Україна, – один із великих островів Європи, що вічно підмивається зі сходу прибоєм Великого степу, – по крупиці відвойовує в сусідів матеріал для свого архіпелагу. "КОМАРИНА ПЛІШИНА" ...Тузла – чудовий піщаний пляж периметром 14 кілометрів, з гайками дерев і двома пансіонатами, природний біозаповідник із джерелами цілющих брудів і мінеральних вод, – щорічно приймала понад 10 тисяч туристів. Рекреаційний потенціал острова складає, за оцінками, близько 30 000 місць. Першим глобальним проектом на Тузлі був міжнародний табір аматорів фантастики "Комарина плішина" ("Mosquіto spot", у версії американських учасників) – за назвою гравітаційної аномалії з "Пікніка на узбіччі" братів Стругацьких. Діяв він з 1987 року по початок Третього тисячоліття. Фендом (самоназва спільності) з'їжджався з України, Росії, країн СНД і далекого зарубіжжя. Жили в наметах, купалися, загоряли, читали, обговорювали й писали фантастику. У тому числі про Тузлу. Найвідоміша розповідь про острів, лауреат літературних конкурсів, процитована в епіграфі до цих заміток. За свідченням коменданту "Комариної плішини", редактора часопису фантастики "Нікогда" ("Ніколи") Андрія Цеменко, прикордонники вперше були помічені на Тузлі в спробний "комариний" сезон улітку 1987 року. Перевірили документи в піонерів-тузлонавтів і пропали. Ще раз вони мигнули в 1998-м. Уночі пройшли повз табір, – мовчки, з мовчазною вівчаркою на повідці, – і знову зникли. Ще наприкінці 80-х на Тузлу заблукав по мілководдю – звичайно, з російської сторони! – самотній степовий вовк. Фантасти прийняли його як рідного, але працівники тузлинського пансіонату, що випасали на острівній травичці пару овець, витиснули агресора назад на Кубань. А з грудня 2003 року на Тузлі не буде нікого, крім прикордонників. Ніколи. БОСПОРСЬКИЙ ФОРУМ ...Отже, завдяки скандалові острів був осінений візитами VIP-персон метрополії – Президента, міністра транспорту, глави погранслужби, інших великих чиновників і військових чинів. Але мало хто пам'ятає, що на початку – всередині 1990-х одіозний шматочок суші тричі відвідували VIP-персони сучасної словесності. Василь Аксьонов і Іван Жданов, Тимур Кібіров і Володимир Войнович, Олексій Парщиков і Фазиль Іскандер, Євген Сабуров і Лєв Рубінштейн, а також інші персонажі московського і кримського літбомонду брали участь тут у поетичних читаннях і артистичних пильнуваннях. Плюс художники і культурологи з Росії, України, Австралії, Німеччини. Плюс заочно – вітаннями і доповідями – Сергій Авєрінцев, Віктор Єрофеєв, В'ячеслав Куріцин та інші титани духу. Називалося це Боспорський форум сучасної культури (за античним найменуванням Керченської протоки – Боспор Кімерійський) і являло собою п'ятиденну суміш карнавалу мистецтв і псевдонаукового семінару. Акції та дискусії проводилися в керченських установах, на розкопках античного Боспорського царства і – один із днів цілком – на Тузлі. З 1995 року програма плавно перемістилася в Москву і здійснюється на різних площадках у вигляді акцій створеного услід Форумові Кримського клуба. Ключовим словом "гри в бісер" ще на Боспорському форумі став термін геопоетика, придуманий всупереч геополітиці професором культурології в Сорбонні Кеннетом Уайтом. Кримська версія утопічної доктрини проголошувала творче (гр. poіetіcos) формування культурної географії, а в глобальному плані – "зміну амбіцій влади на творчі амбіції". "Від геополітики – до геопоетики" – таким мріявся променистий маршрут людства. Осінь 2003 року породила в співтовариства сумніви на цей рахунок. Зачеплені реваншистською ескалацією політичної творчості навколо Тузли, члени Кримського клуба присвятили 181-ю акцію в листопаді 2003 року – «Московська Тузла» – десятиліттю відкриття Боспорського форуму. На острові Срібний Бор на окраїні Москви, у присутності журналістів і уродженців Керчі були повторені дві інсталяції з першого Форуму – "Афродіта народжується з яйцеклітини" (Валерій Айзенберг, Ірина Данілова) і "Повсталі з протоки" (Арістарх Чернишов). *** А що стосується подальшої долі Тузли, то можна заглянути у фінал тієї ж розповіді Ніка Горнова. «...Я піднявся на гору Митридат, з'їздив нарешті в Аджимушкай. А от на Тузлу потрапити не вдалося. Більш того, місцеві жителі про неї нічого не чули. Я розшукав у музеї краєзнавця. Він і розповів, що в п'ятдесятих роках минулого століття Тузлу змило під час дуже сильного шторму. Причому разом з рибалками. Ще змило кілька сіл на Тамані. Було багато жертв, говорять, такі шторми на Чорному морі бувають раз у двісті років. У лоції на цьому місці значиться мілина». 1 ** Тузла’ (наголос на останньому складі!) – крим.-тат. "місце добування солі". Безглузда вимова імені острова з наголосом на перший склад – практично у всіх теле- і радіорепортажах – є невдалою вже хоча б тому, що зближає його з евфемізмом тУзло "vagina" у блатному жаргоні.