Десятий Форум видавців у Львові:
надії та прогнози

(Ю.Андрухович, О.Гнатюк, О.Красовицький, I.Кучма, П.Мацкевич, А.Мокроусов, К.Родик, I.Сiд, С.Жадан, В.Цибулько)

      Мiнi-iнтерв'ю
      Катерини БОТАНОВОЇ
      з членами журi та учасниками
      Форуму видавцiв
      для газети "Дзеркало тижня"
      № 34 (459),
      6-12 вересня 2003

      Росiйська версiя


Форум видавців у Львові позиціонує себе як «найголовнішу подію в календарі українських книжників». І це, очевидно, не безпідставне твердження. На його користь свідчать понад 40 тисяч відвідувачів, які приходять на форум, аби купити українську книжку. У конкурсі цьогорічного Десятого Форуму — 421 книга від 97 видавництв (значна частина з них ще й досі в друкарнях), 443 учасники — видавництва, бібліотеки, книгарні, компанії, асоціації — готують понад 60 презентацій, «круглих столів», літературних вечорів. І все це має відбутися лише за чотири дні з 11 по 14 вересня.

Проте чи збігаються уявлення організаторів і учасників форуму про його успішність? Яке реальне місце він посідає в українському інтелектуальному й видавничому житті? Чого чекають від Десятого Форуму видавців у Львові? На це запитання «Дзеркалу тижня» відповіли українські письменники, видавці, експерти і члени міжнародного журі.

 
Юрій АНДРУХОВИЧ,
письменник:
      — Якщо відверто, то передусім сподіваюся, що хтось і якось купуватиме мій новий роман «Дванадцять обручів», виданий «Критикою». Мені самому він усе ще подобається, але вже менше, ніж у дні, коли я його дописував. Тож хочеться, аби він швидше матеріалізувався книгою і я врешті виліз із його шкіри. По-друге, дуже хочеться привернути читацьку увагу до чергової, третьої, позиції в упорядковуваній мною серії «Колекція Перфецького» (видавництво «Класика»). Це буде проза Богуміла Грабала у феноменальному перекладі Юрка Винничука, книжка називається «Вар’яти», і під час презентації ми плануємо показати один із леґендарних чеських фільмів, знятих за мотивами Грабалової прози.
      Крім того, сподіваюся врешті відвести душу після цього вкрай напруженого літа з милими їй людьми, але при цьому дивним дивом не напоротися на жодну секретарську, президентську чи віце-президентську пику.
       Сподіваюся, що все це разом не буде як у Франкфурті, Варшаві, Москві чи Ляйпциґу, а буде саме так, як буває у Львові.

 
Оля ГНАТЮК,
професор Варшавського університету, перекладач (член журі Форуму):
— Програма Десятого Форуму імпонує своїм розмахом. Я знайшла в ній усіх своїх улюблених авторів. Радію, що вони презентуватимуть свої нові книжки. У літературному житті подією номер один, мабуть, стануть «Дванадцять обручів» Юрія Андруховича. У літературознавстві — це буде нове видання «До історії української літератури» професора Григорія Грабовича, інтелектуальна насолода для вибагливого читача. З-посеред видань, присвячених українському політичному сьогоденню, найбільше приваблює нова книжка Миколи Рябчука «Дві України», яка, безумовно, викличе палкі дискусії. Усі згадані книжки з’являються на світ у видавництві «Критика», що не лише зуміло створити навколо себе інтелектуальне середовище, готове до відкритих дискусій, а й заохотило цих людей публікуватися саме там. Багато чекаю також і від поетичних акцій, організованих молодими авторами, — саме тому, що це люди, які завтра робитимуть погоду в українській культурі. І, ясна річ, сподіваюся купити купу нових книжок.

 
Олександр КРАСОВИЦЬКИЙ,
директор видавництва «Фоліо», Харків:
      — Видавництво «Фоліо» бере участь у Львівському форумі видавців від самого початку. Ми не пропустили ще жодного разу. Ця виставка дуже корисна для нас. Вважаємо, що багато втратимо і в іміджі, і в торгівлі, якщо не візьмемо в ній участь. Проте для «Фоліо» це передовсім представницька виставка, тому ми не ставимо перед собою завдань заробити на цьому якісь конкретні гроші. Львівський форум — це в основному зустрічі з колегами, обговорення спільних проектів, спілкування з нашими теперішніми та потенційними авторами. І якщо щороку ми витрачаємо гроші й час на підготовку і поїздку на Форум, отже, ми вважаємо, що існують результати вагоміші, ніж просто участь. Крім того, щороку дедалі більше працівників видавництва приїздить на цей Форум. До цьогорічного Форуму ми, звісно, готуємо резонансні прем’єри — ще шість томів зібрання творів Загребельного, видання «Кримінальна Україна», нова книга Лади Лузіної, кілька книжок нашого нового навчального проекту (про який, втім, ми говоритимемо тільки на самому форумі) і друга книга нашого чудового автора — Гаррі Поттера (не плутати з однойменним персонажем).

 
Ірина КУЧМА,
менеджерка програми «Соціальний капітал і Академічні публікації»
Міжнародного фонду «Відродження» (член журі Форуму):
      — Щодо моїх сподівань і очікувань від цьогорічного Форуму видавців, мушу зізнатися, що насамперед це перверзійна насолода від споглядання, як шалені черги спраглих читачів при вході до Палацу мистецтв перетворюються на мирні та задоволені гурти з повними наплічниками книжок при виході. Якщо серйозно, то сподіваюся на дієву фахову книжкову промоцію: цікаво оформлені стенди видавців, які б відрізнялися від, на жаль, традиційних типових книжкових розкладок, якісну рекламну поліграфію, цікаві презентації. Вочевидь, чекаю і на нові книжки, адже книжковий бум у нас припадає якраз на час Форуму видавців у Львові.

 
Петро МАЦКЕВИЧ,
головний редактор видавництва «Кальварія», Львів:
      — Традиційним очікуванням назвав би підвищення читацького інтересу до української книжки. Торішній ярмарок засвідчив, що російськомовних видань і взагалі — видавництв, які пропонують літературу російською, на Форумі стає рік у рік більше. Отож цікаво буде побачити, якій книжці сьогодні віддають перевагу львів’яни, що завжди упродовж року збирали кошти на закупівлю книжок саме на Форумі. Вже звичним є очікування появи нових тенденцій у стратегіях відомих видавництв, хоча приємні несподіванки від нових видавців видаються мені більш імовірними — рік, що минає, виявився для книгарів дуже непростим, і майже всі мусили «дотягувати» на інерції (або енергії) минулого й відомого. Це стосується і жанру літературних презентацій, який потребує пошуку нових форм та підходів. Було б дивно, якби я не чекав, що й наші книжки, підготовлені до Форуму, привернуть особливу увагу як львів’ян, так і гостей, із пресою включно. Ми готуємо до Форуму кілька «вибухових сумішей», але чи станеться вибух — відчуємо всі разом на початку вересня.

 
Андрій МОКРОУСОВ,
відповідальний редактор часопису «Критика», Київ:
      — «Критика» очікує від форуму досить простих речей. Насамперед нам ідеться про традиційне збільшення накладу часопису, принаймні на 70%. Сподіваємося, що увагу читачів до «Критики» привернуть і книжкові презентації — цього разу аж вісім, — і різноманітні спеціальні акції, на кшталт безплатного розповсюдження свіжих чисел через мережу «Львівської газети» та «Ратуші», зрештою, можливість передплатити часопис просто на стенді — значно дешевше, ніж на пошті.
      Щодо книжок, то цей рік для нас особливий. За вісім місяців ми випустили 17 книжок — це трохи менше, ніж за всі шість років свого існування. Звісно, ми зацікавлені й у певному комерційному результаті, але головне — пересвідчитися, чи виправданою була спроба «Критики» вийти за межі своєї традиційної видавничої спеціалізації. Адже «Критика» дотепер ще не видавала словників, книжок з історії української культури, підготовлених за всіма канонами академічного джерелознавства, та, попри певний досвід літературного книговидання, досі не намагалася брати активну участь у літературному процесі. Якщо на форумі експерти і, головне, читачі підтримають ці спроби, ми охоче їх продовжимо. Втім, мабуть, все одно продовжимо, хай навіть і не підтримають.
      Щодо власне конкурсу, то «Критика» завжди привозила з Форуму лауреатські дипломи в тій чи тій номінації. Сподіваємося, і нинішнього року щось таки здобудемо. Нагороди Форуму, звісно, вельми важать і з огляду на комерційні, маркетинґові чинники, але «Критиці» більше залежить на честі. Хай там як, а конкурс Львівського форуму, либонь, найавторитетніший в Україні, хоча і не має грошових призів, а цього року можна очікувати, що його авторитетності ще й побільшає завдяки міжнародному складу журі.

 
Костянтин РОДИК,
головний редактор журналу «Книжник-Review»:
      — Форум видавців у Львові — єдина українська книжкова імпреза, яка за десятиліття успішно розбудувала всі три складові популярності: ярмаркову, виставкову та фестивальну. Розбудувала настільки успішно, що очікувати якихось несподіванок не випадає.
      Роздрібний ярмарок, напевне, буде успішний: 50 тисяч відвідувачів, зафіксованих торік, — це не жарт. Видавці активно опановуватимуть інструментарій мерчандайзинґу. Що ж до ярмарку прав і контрактів, то у нас цей ринок у зародковому стані. По-перше, правдивих бестселерів — один-два, тому видавництва домовляються про їх видання і без форуму. По-друге, не маємо серйозних гуртовиків, котрим уже ніколи працювати з кожним окремим видавництвом. Як виставка Форум обіцяє зливу новинок (принаймні київські друкарні наприкінці серпня були всуціль завантажені замовленнями до Форуму). Видавці вправлятимуться у брендинґу. Хоча до карнавального змагання стендів ще не дійде. Фестивальна складова форуму розвивається найдинамічніше, і саме через неї можна спробувати вирішити наявні проблеми (брак додаткових виставкових площ) — шляхом подовження Форуму до звичного для фестивалів тижневого формату. Проте цей прожект здатен перетворитися на реальний проект лише тоді, коли Львівська мерія збагне усі вигоди інвестицій у «книжковий» туризм. Має Форум і чималі політичні потенції. Уявіть собі, що в його рамцях відбуваються парламентські слухання або засідання Ради національної безпеки з проблеми штучної консервації цілої галузі, яка здатна відчутно наповнювати держбюджет. Але організація такого — то вже компетенція Української асоціації видавців. Авжеж, передсвяткові мрії. На те він, Форум, і є святом.

 
Игорь Сид,
перекладач, Москва (член журі Форуму):
      — Щось подібне було років 15 тому, коли я готував дисертацію, присвячену акулам, бовванiючи в лабораторії Індійського океану НДI рибного господарства у Керчі. До першої експедиції залишався рік, а я вже відчував на щоках теплий дотик мусону…
      Досі справи з новітньою українською літературою я мав здебільшого дистанційно. Автори вашi дарують нас вiзитами не надто часто - рекордним був 99 рiк, коли на "першу сусiдську постмодернiстську зустрiч" прибув мало не весь «станiславський феномен».
      А для людини, що мала тверду четвiрку з української від початку школи, не так просто сприйняти звичний дискурс як щось iнтригуюче. Але у 1998 році захоплення моєї подруги, Анi Бражкiної, текстами Андруховича й Iздрика викликало i в мене інтерес до явища в цілому — на тлі справжньої кризи в літературі російській. Тож із письменниками ми вже дещо знайомі й деяких навіть трохи перекладаємо.
       Напередодні контакту з акулами українського видавничого бізнесу я хвилююся, як дослідник перед виправою. Крім того, хотілося б зрозуміти, чи скінчиться коли-небудь ганебний тріумф на вашому ринку дешевої попсової російської книги? Ще, спасибi організаторам, сподіваюся зустріти на Форумі старих друзів — у Москві без них сумно. Везу маленький подаруночок — щойно видану в Москві двомовну книжку Сергія Жадана «Історія культури початку століття». Ну й, звісно, пошукаю чогось новенького для перекладів.

 
Сергій ЖАДАН,
письменник:
       — Цей Форум дуже добре демонструє блиск і злиденність сучасної української літератури, самого Форуму це, звісно, не стосується, тому що вони просто роблять свою справу. Але на тлі цієї добре зробленої справи відразу впадає в очі, що, крім львівської імпрези, в нас у літературі нічого не відбувається, тож книжки в нас видаються до Форуму, письменники зустрічаються один раз на рік на Форумі, книги купуються (виявляється, купуються!) лише на Форумі, преса звертає увагу на літературу теж лише тут. Отож — з журбою радість обнялася, так чи інакше, але жодне інше зібрання книговидавців схожого рівня не досягло, та й навряд чи досягне, особливо з огляду на такі книжкові ярмарки, які проводяться, скажімо, у нас, у Харкові, і де кращим письменником року називають, наприклад, Рогозу. На такі ярмарки і потикатися западло.
       З іншого боку, одного самого Львівського форуму на ціле все українське книговидання, звісно ж, недостатньо, мусила б існувати якась противага, тому що у Львові це перетворюється на таке собі ВДНХ, коли презентується така кількість книжкових новинок, що не всі вони отримують належний резонанс. Ну, але це, знову ж таки, проблема не Львівського форуму. В них якраз усе гаразд, з чим я їх і вітаю.

 
Володимир ЦИБУЛЬКО,
письменник:
       — Звісно, Форум видавців у Львові — це своєрідний підсумок, але я дивлюся на нього, радше, як на видавничу проекцію наступного року. Тенденції, продемонстровані там, домінуватимуть і в читацьких смаках, і у видавничих пропозиціях. Хотілося б, щоби Форум потрапив у справжню міжнародну ротацію, тобто щоби в Україні нарешті побачили не пригнічений стан сьогодення у видавничій сфері, а певну перспективу, яка зможе стати чинником якогось інтелектуального прориву. Щодо моєї власної презентації на Форумі, то найбільше хочеться, щоби відбувся справжній діалог. Кожен письменник мріє про більш-менш професійне прочитання його книги і про дешифрування тих основних меседжів, які він туди закладає. Це певна гра: ти розставив гаки, на які має впійматися певна риба. А чи ця риба впіймається, і чи це буде той ґатунок риби, на який ти розраховуєш?..
       Форум — це збіг місця, культурних героїв, часу й екстер’єру. Це, власне, одна з важливих причин, чому Форум у Львові успішний, а жоден інший видавничий проект не може прозвучати загальноукраїнською резонансною подією. Насправді поза Львовом, на жаль, для українського інтелектуалістського життя навіть не має добрих приводів — зібратися разом, подивитися одне одному в очі і, може, почати якусь чергову дискусію. Єдиний Форум залишається приводом для чогось масштабного.

 

Фото Iгоря Сiда